Завтра выпадет снег и мех поседеет у рыжего лиса,
И на землю придёт холодов и печали пора.
Как теряется медный пятак, солнце скроется в пасмурной выси.
И замёрзнут стихи на холодном стилете пера.

И приклеится к городу плотно неотрывной наклейкой – «Зима».
Будут кофе, конфеты может под  музыку «Квин» иль  «Битлов».
Будешь ты – так желанна, волшебна, но прервётся беседа.
Потому что не хватит кому - то может кофе, конфет или слов.

А пока ещё есть, по-осеннему нежен, но совсем уж не праздничный вечер.
Мне в блокнот он добавит новых слов, или строк, или рифм.
Завтра будет зима, и увязнет Одесса вся в белом по - плечи.
И забудется солнце и море. Счастливых вам снов. До весны!




Евгений Бард.

Завтра випаде сніг. Посивіє хутро ув осіннього лиса.
Завтра прийде на землю холодна, глуха та печальна пора.
Так, як губиться мідний п’ятак, - зникне сонце в занедбаних висях.
І замерзнуть вірші так, як тільки вірші замерзають на вістрі пера.

І прилипне до міста цупка невіддерна наклейка: “Зимове”,
Буде кава й цукерки, можливо, під музику “Квін” чи “Бітлів”,
Будеш ти – чарівна і чекана, і знов перерветься розмова,
Бо, скоріше за все, бракуватиме кави, цукерок чи слів...

Ну, а поки ще є по-осінньому ніжний, не зовсім святковий наш вечір, 
І новими рядками та римами ще обросте записник.
Завтра буде зима. Завтра вгрузне у біле Одеса по плечі.
І забудеться сонце. І море.
Приємних вам снів. 
До весни!